Про кератоконус Кератоконус являє собою особливу проблему в офтальмології, оскільки класифікується як незапальна дистрофія рогівки. Цей стан часто пов’язаний з генетичною схильністю, з ймовірністю успадкування близько 10%, і проявляється у вигляді зміни форми рогівки. Зв’язок із системними захворюваннями, такими як синдром Дауна, синдром Тернера, синдром Марфана, атопія, недосконалий остеогенез і пролапс мітрального клапана, а також з іншими очними захворюваннями підкреслює складність і різноманітність проявів кератоконусу.
Прояв кератоконусу: симптоми та ранні ознаки Підлітковий вік є типовим періодом маніфестації кератоконусу, який вражає одне або обидва ока. Пацієнти скаржаться на зниження гостроти зору, непереносимість контактних лінз і розвиток нерегулярного астигматизму. Відмінною рисою стає конусоподібний вигляд рогівки. Кератотопографія залишається найбільш чутливим методом діагностики, що дозволяє виявити ранні ознаки.
Прогресування та лікування кератоконусу По мірі прогресування захворювання спостерігається зниження гостроти зору, симптом Мансона (випинання нижньої повіки при погляді вниз) та відкладення заліза в епітелії, що формує кільце Флейшера, яке оточує конус. На пізніх стадіях відбувається рубцювання строми, а розрив мембрани Десцемета може призвести до набряку рогівки. Існує три морфологічні типи кератоконуса: сфероїдний, овальний і конічний, кожен з яких має свої особливості та діагностичні проблеми.
Залежно від ступеня тяжкості кератоконус класифікується на стадії від початкової до тяжкої: Початкова форма – рефракція рогівки нижче 48 діоптрій Проміжна форма – між 48-54 діоптріями Тяжка форма – вище 54 діоптрійІнновації в лікуванні: від лінз до хірургічних втручань Лікування кератоконусу еволюціонувало від використання газопроникних лінз зі склеральною фіксацією до інноваційних хірургічних процедур. Позитивні результати показало “зшивання” колагену, яке зміцнює колагеновий матрикс рогівки за допомогою ексимерного лазера і розчину рибофлавіну.
На ранніх стадіях використання лінз та імплантація інтрастромальних сегментів рогівки може мати позитивний ефект. У запущених випадках, з ризиком перфорації і значної втрати зору, необхідною опцією стає перфораційна кератопластика (трансплантація рогівки)
